Ви переглядаєте: Головна > Поради батькам > Шановні батьки! На час карантину не зупиняємо навчання та розвиток діток.

Шановні батьки! На час карантину не зупиняємо навчання та розвиток діток.

1. Намагайтесь якомога менше забороняти дитині. Потяг до самостійності закладено в кожній людині генетично. Батьки, обмежуючи її нескінченними «не можна», обмежують бажання діяти самостійно. Спочатку мама не дозволяє лізти на гірку чи гойдалку: «Не можна, не лізь, бо впадеш», – а потім дивується, чому дитина не може погратися на майданчику сама? Але всі ми хвилюємося за наших дітей. Що ж робити? Намагатися пропонувати способи, які категорично не забороняють виконувати дитині певні дії, наприклад, «на гірку можна, але зі мною, поки ти не навчишся це робити самостійно», «вазон із квітами чіпати можна, але легенько, не рвати», «пісок кидати можна, але так, щоб ні в кого не влучити».

     2. Дозвольте дітям робити вибір: «Ти хочеш одягнути сьогодні синю футболку чи зелену з котиком?». Так ми демонструємо дитині, що поважаємо її думку і заявляємо, що вона сильна і може сама брати на себе відповідальність за певні речі (формуємо здорову самооцінку).

     3. Навчіть дитину просити про допомогу, а коли вона щось робить або лише намагається робити, не втручайтеся(звісно, якщо це не шкодить здоров’ю), поки вона сама не попросить. Так ви навчаєте дитину самостійно долати труднощі.

     4. Перш ніж щось зробити замість дитини, спробуйте розказати малюкові, як слід вчинити. Наприклад, «щоб застібнути блискавку, однією рукою підтримуй замочок, а іншою тримай за низ», «щоб зняти шкарпетку, потрібно почати з п’яточки, спробуй», «щоб відкрутити кришку, інколи слід спочатку натиснути, а потім покрутити», «щоб підстругати олівець, потрібно спочатку вставити його у підстругачку, щільно притиснути і крутити, спробуй».

     5. Якщо дитина ставить запитання, спробуйте не відповідати одразу, а спитати її, як вона сама вважає. Зазвичай дитина починає фантазувати і врешті сама може відповісти на своє запитання. Ви завжди встигнете дати правильну відповідь. Якщо ж самі не знаєте відповідь на запитання, не шукайте її замість дитини, а запропонуйте малечі шукати відповідь за межами дому чи сім’ї (звичайно, це для старших діток). Наприклад, «запитай у зоомагазині», «про це тобі можуть розповісти в магазині побутової техніки», «можна подивитися в Інтернеті».

     6. Залежно від віку дитини намагайтеся запитувати її думку, коли вирішуєте сімейні справи: «Ти хочеш, щоб ми поїхали до бабусі сьогодні ввечері чи завтра вранці?».

     7. Якщо вас запитують про дитину в її присутності, дозвольте дитині самій відповісти. Коли діти чують, як їх обговорюють, то відчувають себе предметами, власністю своїх батьків.

     8. Хваліть дитину за успішні прояви самостійності. Слова «молодець» замало. Бажано, щоб похвала була описовою. Тобто, якщо дитина самостійно зібрала іграшки, доречно було б сказати: «Я бачу чистий килим і складені до кошика іграшки, навіть конструктор, який уже кілька днів лежить у кутку. А як гарно складені пазли – навіть коробка закривається! Мені дуже приємно заходити сюди. Молодець!».

     9. Бувають такі періоди, коли діти намагаються «зливатись» із батьками. (Слід наголосити, що це нормальні періоди розвитку особистості). Дитина просить робити все за неї (навіть ті речі, які здавалося б, уже давно робить сама). У такі моменти слід домовлятися з малечею, наприклад, «давай ти одягнеш правий кросівок, а я тобі – лівий», «давай класти в ротик суп по черзі – одну ложку я, іншу – ти», «давай разом спробуємо застібнути блискавку на куртці». Але намагайтесь не робити цього замість дитини. Просто підтримуйте її.

Обговорення закрито.