Дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) спеціального типу № 7 "Зірочка" Черкаської міської ради

План заходів

Тижня безпеки  дорожнього руху із темою «Безпека на дорогах в умовах воєнного стану» у дошкільному навчальному закладі (дитячий садок) спеціального типу №7 «Зірочка» з 14 по 18 листопада  2022 року

№ з/п	Назва заходу	Дата  проведення	Тема	Відповідальні за проведення
І. Робота з педагогами
1.	Видати наказ про проведення Тижня безпеки дорожнього руху. Провести оперативну  нараду з педагогічними працівниками  та обслуговуючим персоналом закладу.	08.11	Організація та проведення Тижня безпеки дорожнього руху	Завідувач, вихователь-методист
2.	Обговоренная питання дорожньо – транспортного травматизму, виявлення мінно-вибухових предметів на методичній нараді; практичне навчання з домедичної допомоги постраждалим у наслідок дорожньо-транспортної пригоди	17.11	Безпека на вулицях міста в умовах воєнного стану	Вихователь-методист, сестра медична старша
3.	Організувати виставку малюнків	14.11	«Правила дорожнього руху – твоя безпека»	Вихователь-методист
ІІ. Робота з дітьми
1.	1. Відкриття «Тижня безпеки  дорожнього руху», ознайомлення дітей з куточком дорожнього руху. 2.Цільова прогулянка до проїжджої частини,тротуар 3.Бесіда про транспорт, вчити називати машини (вантажні,легкові) 4. Рухливі ігри «Горобці та автомобіль», «Поїзд» 5.Малювання транспорту	14.11	День дорожнього транспорту	Вихователі
2.	1.Читання вірша О. Бондаревої «Азбука безпеки» 2.Виготовлення з дітьми атрибутів до сюжетно-рольової гри «В автобусі» 3.Розвага «Нові пригоди Буратіно»	15.11	Ми пасажири	Вихователі
3.	1.Моделювання проблемних ситуацій «Переходимо вулицю» 2.Розвага «Світлофор в гостях у садочку» 3.Аплікація «Світлофор» 4.С/р гра «Водії»	16.11	День світлофора	Вихователі
4.	1.Перегляд дорожніх знаків, бесіда для чого вони потрібні 2.Цільова прогулянка «Ось він пішохідний перехід»  3.Дидактична гра «Знайди потрібний знак»	17.11	День дорожніх знаків	Вихователі
5.	1.Складання розповіді по картині «Вулиця міста» 2.Гра «Як правильно переходити вулицю» 3.Малювання  «Моя вулиця»	18.11	Школа пішохода	Вихователі
ІІІ. Робота з батьками
1.	Інформація для батьків( група Viber)	14.11	«Безпека перебування на вулицях: правила дорожнього руху, дорожньо-транспортні пригоди, типові травмування пішоходів».	Вихователі
2.	Інформаційний стенд	15.11	«Права та обов’язки пішоходів та пасажирів»	Вихователі

• до Національної поліції за номером 102 та повідомити про факт насильства;
• на Урядовий контактний центр 15-47, де цілодобово надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства та психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям;
• до безкоштовного номеру системи безоплатної правової допомоги 0 800-213-103;
• до національної «гарячої лінії» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-335 або 116-123 (короткий номер з мобільного). Щоб донести в доступний спосіб до учасників освітнього процесу інформацію про те, куди звертатися у випадках домашнього насильства.

Дитина — свідок насильства — теж постраждалий від домашнього насильства. Якщо у родині, де відбувається домашнє насильство, є діти — не варто тішити себе ілюзіями, що вони нічого не помічають й на них така ситуація ніяк не вплине. Діти все бачать, все відчувають, й нездорові стосунки між батьками можуть травмувати їх навіть більше за те, що вони побачили на війні.

Одним із важливих пріоритетів у діяльності закладів дошкільної освіти є забезпечення безпеки учасників освітнього процесу, які на сьогодні страждають від російської воєнної агресії. А життя та здоров’я дітей – це найбільша цінність людства.
Володіти необхідними знаннями, потрібними для подальшої безпечної життєдіяльності, є важливим завданням для кожного з дорослих.
Враховуючи широкомасштабну війну російських окупаційних військ на всій території України, є велика загроза отримати враження мінами та вибухонебезпечними предметами.
Вбачаємо за доцільне проведення протягом місяця роботи з просвіти
учасників освітнього процесу в закладах дошкільної освіти щодо питань мінної небезпеки і вибухонебезпечних предметів та дій в надзвичайних
ситуаціях.
Головним для всіх дорослих, які опікуються дітьми раннього та
дошкільного віку, повинен бути контроль за переміщенням дітей за межами будівель.
Не допускати прогулянок дітей без догляду дорослих. Обов’язково
обстежувати територію, де проходять прогулянки, з метою виявлення
вибухонебезпечних та підозрілих предметів. Пояснювати дітям, про
небезпеку, яку несуть незнайомі предмети, покинуті іграшки тощо.
Рекомендуємо вихователям проводити з дітьми дошкільного віку
роз’яснювальну роботу щодо безпечної поведінки в умовах воєнного стану з використанням різних форм організації освітньої діяльності.

Для організації роботи з дітьми радимо скористатися інформаційно-
освітніми матеріалами, що розміщені на сайті МОН у вільному доступі:

• «Сучасне дошкілля під крилами захисту».
• поради з надання першої психологічної допомоги людям, які
пережили кризову подію;
• поради ід експертів ЮНІСЕФ «Як підтримати дітей у стресових
ситуаціях»;
• інформаційний комікс для дітей «Поради від захисника України»;
• хрестоматія для дітей дошкільного віку «Моя країна – Україна» з
національно-патріотичного виховання;

• довідник «У разі надзвичайної ситуації або війни», в якому зібрані
поради, як захистити себе у надзвичайній ситуації;
• про забезпечення психологічного супроводу учасників освітнього
процесу в умовах воєнного стану можна дізнатися з листа МОН
No 1/3737-22 від 29.03.2022.
•питання організації освітнього процесу у закладах освіти
регламентовано листом МОН No 1/3371-22 від 06.03.2022 «Про
організацію освітнього процесу в умовах військових дій»;
• лист МОН від 02.04.2022 р. No 1/3845-22 «Про рекомендації для
працівників закладів дошкільної освіти на період дії воєнного стану в
Україні»
Правила поводження у надзвичайних ситуаціях

1. У разі загрози ураження стрілецькою зброєю:

• закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками) для
  зниження ураження фрагментами скла;
• вимкнути світло, закрити вікна та двері;
• зайняти місце на підлозі в приміщенні, що не має вікон на вулицю
  (коридор, ванна кімната, передпокій);
• інформувати різними засобами про небезпеку близьких чи знайомих.

1. У разі загрози чи ведення бойових дій:

• закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками, скотчем) для зменшення ураження фрагментами скла. Вимкнути живлення, закрити воду і газ, загасити (вимкнути) пристрої для опалення;
• взяти документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку;
• відразу залишити приміщення, сховатися у підвалі або у найближчому сховищі;
• попередити сусідів про небезпеку, допомогти людям похилого віку і дітям;
• без крайньої необхідності не залишати безпечне місце;
• проявляти крайню обережність; не варто панікувати.

1. Якщо стався вибух:

• уважно озирнутися навколо, щоб з’ясувати вірогідність небезпеки подальших обвалів і вибухів, чи не висить з руїн розбите скло, чи не потрібна комусь допомога;

• якщо є можливість – спокійно вийти з місця пригоди. Опинившись під завалами – подавати звукові сигнали. Пам’ятайте, що за низької активності людина може вижити без води упродовж п’яти днів;
• виконати всі інструкції рятувальників.

1. Під час повітряної небезпеки:

• відключити живлення, закрити воду і газ;
• загасити (вимкнути) пристрої для опалення;
• взяти документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, аптечку;
• попередити про небезпеку сусідів і, у разі необхідності надати допомогу людям похилого віку та хворим;
• дізнатися, де знаходиться найближче місце укриття. Переконатися, що шлях до нього вільний і укриття знаходиться у придатному стані;
• як якнайшвидше дійти до захисних споруд або сховатися на місцевості.
  Дотримуватися спокою і порядку. Без крайньої необхідності не залишати безпечного місця перебування. Слідкувати за офіційними повідомленнями.

1. Під час масових заворушень:

• зберігати спокій і розсудливість;
• під час знаходження на вулиці – залишити місце масового скупчення людей, уникати агресивно налаштованих людей;
• не піддаватися на провокації;
• надійно зачиняти двері. Не підходити до вікон і не виходити на балкон.
  Без крайньої необхідності не залишати приміщення.

1. Якщо Вас захопили у заручники і Вашому життю є загроза:

• постаратися запам’ятати вік, зріст, голос, манеру говорити, звички тощо злочинців, що може допомогти їх пошуку;
• за першої нагоди постаратися сповістити про своє місцезнаходження рідним або поліції;
• намагатися бути розсудливим, спокійним, миролюбним, не піддавати себе ризику;
• якщо злочинці знаходяться під впливом алкоголю або наркотиків, намагатися уникати спілкування з ними, оскільки їхні дії можуть бути непередбачуваними;
• не підсилювати агресивність злочинців своєю непокорою, сваркою або опором;
• виконувати вимоги злочинців, не створюючи конфліктних ситуацій, звертатися за дозволом для переміщення, відвідання вбиральні тощо;
• уникати будь-яких обговорень, зокрема політичних тем;

• нічого не просити;
• якщо Ви тривалий час знаходитеся поряд зі злочинцями, постаратися встановити з ними контакт, визвати гуманні почуття;
• уважно слідкувати за поведінкою злочинців та їхніми намірами, бути готовими до втечі, пересвідчившись у високих шансах на успіх;
• спробувати знайти найбільш безпечне місце у приміщенні, де
  знаходитесь і де можна було б захищати себе під час штурму (кімната, стіни і
  вікна якої виходять не на вулицю – ванна кімната або шафа). У разі відсутності такого місця – падати на підлогу за будь-якого шуму або у разі стрільбі;
• при застосуванні силами спеціального призначення сльозогінного газу, дихати через мокру тканину, швидко і часто блимаючи, викликаючи сльози;
• під час звільнення виходити швидко, речі залишати там, де вони
  знаходяться, через ймовірність вибуху або пожежі, беззаперечно виконувати команди групи захоплення.

1. При проведенні евакуації цивільного населення з небезпечної
   зони:

• взяти документи, гроші й продукти, необхідні речі, лікарські засоби;
• за можливості, надати допомогу пенсіонерам, людям з обмеженими можливостями;
• дітям дошкільного віку вкласти до кишені або прикріпити до одягу записку, де зазначається ім’я, прізвище, дата народження, домашня адреса, а також прізвище матері та батька та їх контактні телефони;
• переміщатися за вказаною адресою.
• у разі необхідності звернутися за допомогою до поліції чи спеціальних служб та медичних працівників.
  Правила поводження з вибухонебезпечними предметами
  Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов вибухати.

1. До вибухонебезпечних предметів належать:
   • вибухові речовини – хімічні з’єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового
   пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що саморозповсюджується, з виділенням великої кількості енергії і утворенням газів.
   • боєприпаси – вироби військової техніки одноразового вживання, призначені для враження живої сили супротивника. До боєприпасів належать:

• бойові частки ракет;
• авіаційні бомби;
• артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);

• інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);
• ручні гранати;
• стрілецькі боєприпаси (набої до пістолетів, карабінів, автоматів тощо);
  • піротехнічні засоби:
• патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні);
• вибухові пакети;
• петарди;
  • ракети (освітлювальні, сигнальні);
• гранати;
• димові шашки.
  • саморобні вибухові пристрої – пристрої, в яких застосований хоча б
  один елемент конструкції саморобного виготовлення:
• саморобні міни-пастки;
• міни-сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі іграшки
  або речі, що привертають увагу.
  У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою заборонено:
• наближатися до предмета;
• пересувати його або брати до рук;
• розряджати, кидати, вдаряти по ньому;
• розпалювати поряд багаття або кидати до нього предмет;
• приносити предмет додому, у заклад освіти.

1. Необхідно негайно повідомити поліцію або дорослих про
   знахідку!
   Під час прогулянок необхідно ретельно дивитись під ноги та навколо себе, особливо у парку, лісі, біля водойм тощо.
   Практично всі вибухові речовини чутливі до механічних дій і
   нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і обережності.
   Слід пам’ятати, що розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робі!
   Злочинці зазвичай поміщають вибуховонебезпечні предмети у звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і потім залишають у багатолюдних місцях.
   Відомі випадки застосування їх у авторучках, мобільних телефонах, гаманцях, дитячих іграшках.
   Тому бездоглядні предмети на території або в приміщенні закладу освіти, в транспорті, кінотеатрі, магазині, на вокзалі тощо вимагають особливої уваги.
   Є декілька ознак, що дозволяють припустити, що маємо справу з
   вибуховим пристроєм.

1. Слід звертати увагу на:

• припарковані біля будівель дитячих садків автомашини, власники яких невідомі або державні номери якої не знайомі мешканцям, а також коли автомобіль давно непорушно припаркований;
• наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів;
• звуки, що лунають від предмета (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;
• наявність джерел живлення на механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо);
• наявність розтяжки дротів або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань.
  У разі знаходження підозрілого предмета на території закладу
  дошкільної освіти, потрібно негайно повідомити про знахідку керівника закладу, працівників поліції чи службу з надзвичайних ситуацій!

1. У разі знаходженні вибухонебезпечного пристрою:
2. Негайно повідомити чергові служби органів внутрішніх справ,
   цивільного захисту;
3. Не підходити до предмета, не торкатися і не пересувати його, не
   допускати до знахідки інших людей;
4. Припинити всі види робіт в районі виявлення вибухонебезпечного предмета.
5. Не користуватися засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух).
6. Дочекатися прибуття фахівців; вказати місце знахідки та повідомити час її виявлення.
   У випадку, коли в закладі освіти знайдено вибуховий пристрій й
   здійснюється евакуація:

• одягніть дітям одяг з довгими рукавами, щільні брюки і взуття на товстій підошві (це може захистити від осколків скла);
• під час евакуації слідуйте маршрутом, вказаним органами, що
  проводять евакуацію;
• тримайтеся подалі від обірваних ліній енергопостачання.

1. Якщо заклад дошкільної освіти опинився поблизу епіцентру
   вибуху:

• обережно обійдіть всі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів й т. д. У темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки – користуйтеся ліхтариком;
• негайно вимкніть всі електроприлади, перекрийте газ, воду;

• з безпечного місця зателефонуйте рідним та близьким і стисло
  повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;
• перевірте, чи потребують допомоги інші діти й працівники закладу.
  Опинившись поблизу вибуху, стримайте свою цікавість і не намагайтеся наблизитись до епіцентру, щоб розгледіти або допомогти рятівникам.
  Найкраще, що можна зробити – залишити небезпечне місце. До того ж, варто знати, що зловмисники часто встановлюють вибухові пристрої парами, щоб, через деякий час після вибуху першої з них, пролунав другий вибух.
  Зловмисники розраховують на те, що після першого вибуху на його місці зберуться люди, у тому числі й представники силових структур, і при повторному вибуху жертв буде набагато більше.

1. Звертаємо увагу, що:

• не слід робити самостійно жодних маніпуляцій із знахідками або
  підозрілими предметами, що можуть виявитися вибуховими пристроями;
• виявивши річ без господаря, треба звернутися до працівника поліції та не можна торкатися знахідки;
• не користуйтеся мобільним та радіозв’язком поблизу підозрілої
  знахідки.
  Для поштової кореспонденції з пластиковою міною характерна надмірна товщина, пружність, вага не менше 50 г і ретельна упаковка. На конверті можуть бути різні плями, проколи, можливий специфічний запах. Повинно насторожити настирне бажання вручити лист неодмінно в руки адресата і надписи на кшталт: «розкрити тільки особисто», «особисто в руки»,
  «секретно» і т. п. Підозрілий лист не можна відкривати, згинати, нагрівати або опускати у воду.

1. Поради керівнику закладу дошкільної освіти:
   Останнім часом почастішали випадки телефонних повідомлень про замінування приміщень та виявлення підозрілих предметів, що можуть виявитися вибуховими пристроями.
   На такий випадок пропонуємо заходи попереджувального характеру:
   • посилити пропускний режим при вході і в’їзді на територію закладу,
   пильнувати системи сигналізації і відеоспостереження;
   • проводити обходи території закладу і періодичну перевірку складських
   приміщень на предмет своєчасного виявлення вибухових пристроїв або
   підозрілих предметів;
   • організувати проведення спільних із працівниками цивільного захисту, правоохоронних органів інструктажів і практичних занять з питань дій у разі загрози або виникнення надзвичайних подій.
   У разі виявлення підозрілого предмета працівниками закладу освіти потрібно негайно повідомити правоохоронні органи, територіальні органи управління з питань цивільного захисту.

До прибуття оперативно-слідчої групи керівник закладу освіти повинен дати вказівку співробітникам знаходитися на безпечній відстані від знайденого предмета.
У разі потреби – евакуйовувати людей згідно наявному плану евакуації.

1. Алгоритм дій у надзвичайній ситуації (далі – НС)
2. Визначити, який тип небезпеки: захоплення будівлі, обстріл,
   повітряна атака, пожежа, повінь, хімічна чи біологічна атака.
3. Чи безпечно у приміщенні? Аварійне блокування, укриття у
   приміщенні, евакуація за межі.
4. Обрати план реагування в залежності від умов надзвичайної
   ситуації та визначити команду реагування.
   3.1.Зазначити необхідну інформацію:

• контакти екстрених служб для оповіщення;
• відповідальний за інформування персоналу про НС;
  -спосіб сповіщення персоналу про НС;
• відповідальний за інформування екстрених служб;
• способи сповіщення екстрених служб;
• способи сповіщення екстрених служб у випадку зникнення зв’язку;
• відповідальний за сповіщення батьків або законних представників дітей;
• способи сповіщення батьків або законних представників дітей;
• способи отримання інформації щодо перебігу НС від офіційних джерел під час перебування в укритті;
• способи комунікації між колективом та адміністрацією закладу освіти під час НС;
• відповідальний за реалізацію плану дій у випадку НС у групі;
• відповідальний за тривожну валізу;
• відповідальний за облік та взаємодію з дітьми.

1. визначити план дій вихователя у випадку: евакуації за межі закладу,
   аварійного блокування, укриття у приміщенні закладу освіти.
2. залишити небезпечне місце відповідно до мапи евакуації вікових груп.
3. Телефони рятувальних та аварійних служб:
   112 — Єдиний номер виклику всіх служб екстреної допомоги
   (диспетчер викличе бригаду потрібної служби)
   101 — Пожежно-рятувальна служба
   102 — Поліція
   103 — Швидка медична допомога
   104 — Аварійна служба газової мережі
   0 800 501 482 — телефон довіри СБУ.
   Будьте пильними! Бережіть себе!

За словами істориків та археологів певні елементи вишиванки існували ще на одязі скіфів. Вони проживали на території сучасної України до нашої ери. За часів Київської Русі також носили вишитий одяг, а згадки про особливе вбрання русинів можна знайти в записах багатьох мандрівників.

Крізь віки проніс український народ любов до вишиванки та зберіг особливі традиції її створення. Кожний регіон України може похвалитися своїми унікальними звичаями, які пов’язані з національним орнаментом на одязі.

Історію виникнення особливої української вишивки пов’язують із Трипільською культурою епохи пізнього неоліту. Трипільці були умілими гончарами, однак вони не лише робили красивий посуд з глини, але також прикрашали його спіральними візерунками. Історики переконані – такі ж символи можна було побачити і на одязі трипільців.

Під час проведення розкопок Соколової могили, яка розташована на Миколаївщині, знайшли поховання сарматської жриці, де також лежав фрагмент тканини з шовку, яка мала оздоблення із золотистої вишивки. Цю особливу знахідку датують I століттям до нашої ери.

Якщо говорити про мотиви, які зустрічаються в українській вишивці, то найдавнішими вважаються геометричні візерунки: різноманітні ромби, зигзаги, кола, хвилясті лінії, меандри, цятки тощо. Водночас використовувалися такі вишивальні техніки як пряма гладь та “ретязь” (різновид “хрестика”). Остання була особливо популярною на заході сучасної України.

В XIX столітті наступив переломний момент в історії вишивки. Саме тоді з’являється така професія як вишивальниці. У них замовляли вишиванки для цілої сім’ї. Відтепер не треба було самим оздоблювати вбрання, адже все робили майстрині. Популяризацією вишиванки серед української інтелігенції займався Іван Франко. Саме він був першим, хто сміливо поєднував вишиту сорочку з діловим піджаком.

2006 року в Україні було запроваджено особливе свято – День вишиванки. Ініціатором створення виступила Леся Воронюк, яка на той час була студенткою історичного факультету Чернівецького національного університету. Дівчина запропонувала своїм одногрупникам обрати день та прийти на лекції в національному вбранні. Цю ідею підтримали не лише студенти, але й викладачі. З роками традиція стала популярною по всій території України. Дата завжди припадає на третій четвер травня. 2022 року це є 19 травня. Подія швидше носить символічний характер, тому що не прив’язана до державного або церковного свята.

Особливе значення День вишиванки має саме 2022 року – тоді, коли Росія розпочала повномасштабну війну проти України. Одягнена вишиванка 19 травня є символом незламності українського духу, заявою на весь світ про те, що українці – вільний народ.

День вишиванки – подія, яка покликана зберегти українські традиції, передати їх наступному поколінню.

Усе навколо завмирає,

Коли вдягаю вишиванку.

Лиш серце радісно палає,

Мов промінь сонця на світанку.

Коли вдягаю вишиванку,

Нємов в любові зізнаюся

Своїй країні ніжно й палко,

Вдягну і Господу молюся.

Ігри з кінетичним піском здатні надовго зайняти дитину, адже він м’який, пористий, так легко ліпиться. Насправді, ігор можна придумати безліч, політ фантазії нічим не обмежений. Існують, як прості, розважальні ігри, так і розвиваючі, за допомогою яких можна непомітно, граючи, розвивати дитину.

Для ігор з кінетичним (живим) піском знадобиться: кінетичний пісок, формочки маленькі іграшки, палички (або інший підручний матеріал, яким можна писати/малювати), вантажна машина, дитячий посуд.

1. Пишемо/малюємо. Добре притиснувши пісочок, створюючи рівну поверхню, озброюємось паличкою або іншим відповідним матеріалом і починаємо писати або малювати. Попутно можна влаштувати розвиваюче заняття – вчити цифри, букви. У грі малюк швидше їх запам’ятає.

2. Рахуємо. Крім букв можна ще освоювати рахунок. Ліпимо з піску пиріжки, кличемо гостей – рахуємо скільки прийшло звіряток в гості і скільки у нас пиріжків.

3. Більший-менший. Будуємо вежі з піску (можна також будувати пасочки, формувати кульки різних розмірів) і розкладаємо їх за величиною.

4. Довжина. Ми ліпимо кілька гусеней з піску і визначаємо, яка довша, яка найкоротша. І розставляємо їх по мірі зростання.

5. Фігури. Ліпимо різні фігури і називаємо їх. Можна так: мама зліпила коло і слідом малюк, ліпить коло і називає. Далі так з трикутником, квадратом, овалом, прямокутником.

6. Вчимо букви. На відміну від 1 пункту, правила гри трохи змінюються і ми букви не пишемо, а ліпимо з кінетичного піску. Після того, як буква буде готова – вимовляємо її назву.

7. Вчимося користуватися ножем (сумісними діями). З піску формуємо ковбаску або батон, який пропонуємо малюкові розрізати за допомогою ножа. Після того, як малюк розріже ковбаску – порахуйте кількість шматочків, які вийшли.

8. Сенсорна коробка. За допомогою кінетичного піску можна обладнати безліч цікавих сенсорних коробок – посадити город, побудувати ферму і заселити її тваринами, все залежить лише від вашої фантазії.

Дійсно діє заворожуюче, коли сидиш, перебираєш-пересипаєш пісочок з руки в руку і спостерігаєш, як він «тікає», просочуючись крізь пальці.

9. Пасочки і формочки. «Літні» формочки, якими діти граються на вулиці в звичайній пісочниці, підійдуть для гри. З кінетичного піску пасочки ліпляться не так, як з «вуличним» піском. Якщо вуличний пісочок потрібно набрати в формочку, утрамбувати і швидко перевернути. Тут все набагато простіше – набраний пісочок не потрібно утрамбовувати, досить лише акуратно зрізати надлишки за допомогою ножичка і перевернути.

10. Скарб. Дітям дуже подобається грати в «хованки» з кінетичним піском. Просимо дітей відвернутися, ховаємо в піску маленькі іграшки, після чого просимо дитину знайти їх в глибинах піску.

11. Вантажівка. Чоловічки з лего-набору (або інші фігурки) завантажують за допомогою «лопат» (ложечок) повний кузов вантажної машини піску і вона їде далі, відвозить його на місце будівництва майбутнього будинку.

12. Сліди. Розрівнюємо пісочок так, щоб вийшла рівна поверхня. Потім по цій поверхні «ходимо» іграшковими звірятками, їздимо машинками і дивимося, які сліди залишаються. Можна ускладнити правила гри – малюк відвертається, мама в цей час робить відбиток якою-небудь іграшкою і просить малюка повернутися. Дитина вивчає слід, залишений на піску і намагається вгадати, кому він належить.

13. Готуємо їжу. Кінетичний пісок – ідеально підходить для рольових ігор в кухню. Можна готувати різні частування для іграшок, роздавати по тарілочках, «розливати» по чашках, нарізати іграшковим ножичком тортики, створені за пару хвилин з кінетичного піску, годувати гостей.

14. Кумедні личка. Урізноманітнити гру допоможуть підручні матеріали, такі як пробки від пляшок, ґудзики, зубочистки, за допомогою яких можна створювати личка, тварин.

15. Ліпимо. З кінетичного піску можна також ліпити різні фігурки – снігову бабу, гусінь, колобка, потяг, машинку і багато інших цікавих фігурок.

16. Закопування ручок ще одна розвага, яке може сподобатись малюкові і привести його в захват.

17. Гірка. Формуємо з кінетичного піску гору, уздовж стін якої робимо неширокі «доріжки» для маленьких м’ячиків. Після чого можна скачувати невеликі кульки за цими спусками.

18. Сюрприз. Напевно, всі в дитинстві закопували в пісочок скельця з гарними квіточками, намистинками, фантиками. Тепер це можна робити вдома під наглядом дорослих гра буде безпечна, але від цього не менш цікава.

19. В піску можна розігрувати сюжетні ігри. Ставити будиночки, які до того можна розмалювати на свій смак, заселяти їх тваринами і фігурками. Це дає надзвичайний терапевтичний ефект.

Дані ігри спрямовані на розвиток творчого мислення і уяви, довільної уваги, знижують тривожність і агресивність, сором’язливість і замкнутість, формують навички спілкування, дозволяють дитині навчитися висловлювати свої почуття.

Граючи з піском, у дитини посилюється бажання дізнаватися щось нове, експериментувати і працювати самостійно, в пісочниці потужно розвивається тактильна чутливість як основа «ручного інтелекту». Дуже добре в іграх з піском більш гармонійно і інтенсивно розвиваються всі пізнавальні функції (сприймання, увага, пам’ять, мислення), а також мова і моторика. Пісок як і вода, здатний «заземлювати» негативну енергію, що особливо актуально в роботі з «особливими» дітьми.

Гра «Тематичний світ»

Таким чином можна пропрацювати актуальну проблему. Дітям дається інструкція, наприклад, побудувати світ «Мій дитячий садок» і т. д.  Між фігурами можна вести діалоги, програвати мініспектаклі життєвих подій.

Гра «Сімейна гра»

Беруть участь всі члени сім’ї, вони будують спільний світ, що відображає їх реальну сімейну ситуацію. Потім світ «оживає» – протягом 5-10 хвилин пропонується пожити в цьому світі, проаналізувати свої почуття. Потім родина будує «ідеальний світ», враховуючи потреби кожного, далі проводиться обговорення, вибираються ті мініатюри, які могли б бути помічниками для досягнення ідеальних стосунків у сім’ї. Ця гра допомагає знайти компроміс для всіх членів сім’ї і сприяє гармонізації відносин.

Гра «Чарівний пісок»

Мета: розвиток тактильно-кінетичної чутливості, зняття емоційної напруги.

Інструкція: “Перед тобою пісок. Хочеш занурити в нього руки? (Відповідь дитини). Опусти руки в пісок і розкажи про свої відчуття (теплий, сухий, розсипається, тече крізь пальчики). Пропусти між пальчиками. Відчувається тепло власних рук? Які спогади (почуття) охоплюють тебе? Щось можеш пригадати?

Давай виконаємо такі вправи:

• ковзай долонями по поверхні піску, виконуючи зигзагоподібні і кругові рухи (як машинки, змійки);

• виконай ті ж рухи, поставивши долоню на ребро;

• зроби відбитки кулачків; ребрами долонь зроби химерні візерунки на поверхні

піску; знайди схожість з іншими предметами (ромашка, сонечко, травинка, дерево, їжачок);

• пройдися по поверхні піску кожним пальцем по черзі правою і лівою рукою (можна групувати пальці по два, три, чотири і т. д.)

• пограй на поверхні піску, як на клавіатурі піаніно або комп’ютера

• занур в сухий пісок кисті рук і починай ними ворушити, спостерігаючи за тим, як змінюється піщаний рельєф

• звільни руки від піску, не здійснюючи різких рухів, тільки ворушачи пальцями і здуваючи піщинки

Запитання після вправи: що ти відчував при роботі з піском? Тобі було приємно чи ні?

Гра “Відбитки наших рук”

На рівній поверхні піску дитина і дорослий по черзі роблять відбитки кистей рук: внутрішньою і зовнішньою стороною. Важливо затримати руку на піску, злегка вдавивши її, і відзначати свої відчуття. Дорослий починає гру, розповідає про свої відчуття: “Мені приємно. Я відчуваю прохолоду (або тепло) піску. Коли я рухаю руками, я відчуваю маленькі піщинки. А що відчуваєш ти?”

Гра “Пісочний дощик”

Дорослий: “В нашій пісочниці може йти незвичайний пісочний дощик і дути пісочний вітер. Це дуже приємно. Ви самі можете влаштувати такий дощик і вітер.”

Інструкція: дитина повільно, а потім швидко сипле пісок зі свого кулачка в пісочницю, на долоню дорослого, на свою долоню.

Потім із закритими очима дитина кладе долоню на пісок, а дорослий сипле пісок на один з пальчиків. Дитина повинна вгадати, на який саме. Гра сприяє регуляції м’язового напруги.

Гра “Незвичайні сліди”

Мета: розвиток тактильної чутливості.

“Йдуть ведмежата” – дитина кулачками і долонями з силою натискає на пісок.

“Стрибають зайці” – кінчиками пальців дитина вдаряє по поверхні піску, рухаючись в різних напрямках.

“Повзуть змійки” – дитина розслабленими / напруженими пальцями рук робить поверхню піску хвилястою (у різних напрямках).

“Біжать жучки-павучки” – дитина рухає всіма пальцями, імітуючи рух комах (можна повністю занурювати руки в пісок, зустрічаючись під піском руками один з одним – “жучки вітаються”).

Гра “Змійки”

Мета: зняти емоційне напруження

Інструкція: візьми Змійку за голову або хвіст і проведи по піску. Тепер візьми мотузку так, як ручку, плавно пройди по зміїному сліду. Потім можна взяти Змійку за голову і малювати візерунки: кружечки, петельки, палички.

Гра «Занурення рук в пісок»

Занурення під керівництвом дорослого всієї кисті в пісок, а потім обережне розкопування кожного пальця дорослим. Дана гра спрямована на підвищення тактильних відчуттів і на подолання страхів.

Для досягнення найбільш ефективних результатів необхідно надати дитині можливістьсамостійно обирати предмети для роботи з піском. В якості таких предметів можна використовувати не тільки іграшки, але також всілякі фігурки з глини, пластмаси та металу. Не забувайте про природні матеріали, такі як засушені рослини, насіння, пір’я, камені, черепашки і т.д. Працюючи з цими матеріалами, дитина зможе навчитися осмисленню всіх необхідних змін в навколишньому світі.

Дитина, яка надає перевагу заняттям з піском, прагне до відчуття свого я, вона намагається відкрити нам свій глибокий світ внутрішніх переживань. Залежно від того, яку саме фігурку або предмет вибирає маля під час гри з піском, можна розібратися в причинах виникнення всіх дитячих проблем.

Для виготовлення мініатюр найчастіше використовують фігурки з пластмаси. Це можуть бути персонажі улюблених казок.

Звертайте увагу на те, чим керується дитина при виборі фігурок – вона може виконувати композиції з одного матеріалу, або поєднувати фігурки з різних матеріалів.

Для досягнення хороших результатів, необхідно мати досить велику колекцію мініатюрних фігурок. Можливість здійснення вибору навчить дитину приймати рішення самостійно. Однак щоб дитина не розгубилася, не потрібно відразу пропонувати їй велику кількість фігурок для роботи з піском. Дуже важливо зберегти в пам’яті образ, який дитина спробувала створити – гарний варіант: сфотографувати.

У колекції фігурок, що використовуються в пісочної терапії повинні бути:

1. Тварини, що живуть у всіх природних зонах . Це можуть бути: домашні, дикі, морські, земноводні, гризуни, доісторичні тварини і обов’язково фігурки з мультфільмів. Бажана наявність тварин сім’ями.

2. Птахи дикі і домашні, а також доісторичні ящери.

3. Комахи – метелики, жуки, павуки, мухи і коники.

4. Мешканці морів і океанів – акули, кити, дельфіни, восьминоги і риби.

5. Фігурки, що зображують людей різних професій, а також людей різної статі і віку. До цієї групи також належать фігурки персонажів улюблених дитячих казок.

6. Будинки: житла різних народів. До цієї групи відносяться предмети меблів для кухні, вітальні, спальні та ванної кімнати, будинки із казок.

7. Муляжі продуктів харчування і посуд – тарілки, чашки, ложки і т.д.

8. Фігурки, що зображують транспорт – наземний, повітряний і водний.

9. Дерева і рослини (можна використовувати справжні рослини).

10. Природні матеріали – каштани, жолуді, камені, насіння рослин і т.д.

11. Ґудзики, монетки, дзеркала, годинники та інші аксесуари.

СТАДІЇ ГРИ З ПІСКОМ

У процесі проведення пісочної психотерапії виділяють три стадії гри з піском: хаос, боротьба і вирішення конфлікту.

На стадії “хаосу” дитина бере велику кількість іграшок, безладно розставляє їх на піску, часто перемішує.

Подібні дії відображають наявність тривоги, страху, сум’яття, недостатньо позитивної внутрішньої динаміки. Через “хаос” відбувається поступове “проживання” психоемоційного стану і звільнення від нього. Багаторазове повторення психотравмуючої ситуації, дозволяє змінювати емоційне ставлення до неї. Можна помітити, як від картини до картини зменшується кількість використовуваних фігурок і з’являється сюжет.

Стадію “боротьби” можна спостерігати у складних дітей, підлітків, дорослих. На пісок несвідомо переносяться внутрішні конфлікти: агресія, образи, тривога, нездужання, реальні конфліктні взаємини та ін. Істоти в пісочниці вбивають один одного, відбувається сутичка, війна, важке протиборство. Через деякий час може з’явитися герой або сили, які наводять лад і відновлюють справедливість.

На стадії “вирішення конфлікту” можна спостерігати більш благополучну картину: мир, спокій, повернення до природних занять.

Процес “гри в пісок” вивільняє заблоковану енергію і “активізує можливості самозцілення, закладені в людській психіці”.

Гру з піском не можна інтерпретувати. Ви повинні виконувати роль уважного глядача. Ваша позиція – це “активна присутність”, а не керівництво процесом. Звільнення пригніченої енергії призводить до її трансформації, що дозволяє направити трансформовану енергію на розвиток особистості та подальше навчання.

ЯК ПРАВИЛЬНО БУДУВАТИ БЕСІДУ ПІД ЧАС ТЕРАПІЇ З ПІСКОМ

Будуючи картину з піску, дитина переносить на пісочний “лист” ландшафт внутрішнього світу і “диспозицію” в ньому на даний момент. Розігруючи на піску різноманітні казкові сюжети, маленька людина набуває безцінний досвід символічного вирішення безлічі життєвих ситуацій (адже в справжній казці все закінчується добре!).Цей досвід у вигляді “концентрату” потрапляє в несвідоме (поки глибинний сенс програного на піску може не усвідомлюватись).

Деякий час воно активно асимілює новий матеріал в наявну систему світосприйняття. І настає момент (термін для кожного індивідуальний), коли ми можемо помітити у поведінці дитини певні зміни. Це дивно, але вона починає застосовувати в реальності свій “пісочний” досвід!

Всім дітям дається одна і та ж “казкова” інструкція: “Уяви собі, що ти Чарівник. Він довго подорожував. Він шукав місце, де ще ніхто не жив, де не ступала нога людини. І, нарешті, він прийшов в пустелю. І задумав Чарівник перетворити її в казкову країну і населити її різними істотами … Перетвори пустелю в той світ, який ти захочеш“.

Безумовно, це не єдиний варіант “введення” в пісочну середу. Залежно від наших цілей і віку (маленька дитина, як правило, не потребує інструкцій, коли бачить пісок), інструкції будуть звучати по-різному: “Створи те, що хочеш”, “Створи найбільш яскравий епізод твого сну”, “Створи свою сім’ю і розкажи про неї “та ін. Можна дати додаток до інструкції:” Якщо виявиться, що якісь фігурки зайві, їх можна повернути назад, а якщо чогось не вистачить, можна підійти і взяти те, чого не дістає “ .

Коли дитина закінчує створення казкової країни, ми просимо її розповісти про неї:

– що це за світ, казкова країна,

– які істоти її населяють, який у них характер, що вони вміють, звідки вони прийшли в цю країну (можна докладно розпитати про кожну фігурку),

– в яких взаєминах вони перебувають між собою,

– чи всім істотам добре в цьому світі, в цій країні, якщо ні, то що можна

було б зробити, щоб їм стало краще, що можна змінити

– які події відбуватимуться в цій країні, що будуть герої робити далі?

Останні два питання стимулюють дитину вносити зміни в картину. Фантазувати, проектуючи свої бажання на майбутнє пісочної країни. І тут важливо не просто уявляти, а реально робити, міняти: фігурки легко переставляються, вносяться нові, прибирається те, що більше не потрібно.

Деякі діти нічого не бажають змінювати у своїй картині. Вони кажуть, що їх все влаштовує, їм хочеться залишити все “як є”. Це може бути пов’язано з перенесенням на пісочний лист “картини”, стану внутрішньої стабільності. У цьому випадку дитина бажає “зупинити мить”, повністю прожити свій стан. Тобто дана картина не містить невирішеного внутрішнього конфлікту. Для неї зараз ця пісочна “диспозиція” виражає стан динамічної рівноваги.

Гра продовжується до тих пір, поки герой не потрапить в більш сприятливу ситуацію, або дитина не скаже: “Тепер усім добре”. Це сигнал того, що внутрішнє напруження , яке було на початку гри “опрацьоване” на несвідомо-символічному рівні.

Якщо дитина каже: “Цьому герою дуже погано тут, але нічого зробити не можна”, можна запропонувати їй допомогу: “Ми ж з тобою в казці, а в казковій країні неможливого не буває. Давай підійдемо до чарівної шафи, де живуть фігурки, і подивимося – може, серед них є ті, хто нам допоможе. Буває, що помічники ховаються – їх відразу не помітиш. Але зараз ми будемо з тобою дуже уважні. ”

Якщо і після цього дитина пригнічена, не може знайти собі помічника, – це означає, що проблема глибока і потенційне несвідоме її рішення ще “не дозріло до”. В даному випадку, можна побудувати роботу по “захисту” страждаючої істоти. “Ну що ж, і в казці, і в житті бувають ситуації, коли здається, що допомогти ніхто не може. Давай подумаємо, як наш герой може себе захистити “. Таким чином, ми підсилюємо психологічну стійкість, “включаємо” несвідомі захисні механізми. Можливо, на 3-5 грі дитина вже зможе знайти помічників своєму герою.