Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу
Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу досить часто виявляється драматичною подією, що зачіпає всі сфери життєдіяльності малюка. Причини цього зрозумілі: дитина потрапляє в нові соціальні умови, стикається зі змінами. Звичного режиму та способу життя, а головне необхідністю прийняття свого нового соціального статусу.
Отже, слід зауважити: завдання дорослих( одночасно і для родини і для вихователя) всіляко допомагати безболісно пережити всі складності адаптаційного періоду, а саме дорослі мають адаптуватися до малюка.
- пізнати його таким яким він є
- вивчити всі його індивідуальні особливості
- зрозуміти всі «примхи» та прийняти його у свої обійми
Портрет новоприбулого
- негативні емоції – хмикання, плач, якими він прагне виразити протест при розлуці з батьками
- страх – супутник негативних емоцій. Дитина боїться нової обстановки, нових дорослих
- гнів
- позитивні емоції. Пізнавальна діяльність – вірний «друг» позитивних емоцій. Радість, веселий сміх – головні ліки
- соціальні контакти. Навіть найкомунікабельніша дитина в період адаптації може замкнутися. Але з часом «горду самотність» змінює «компромісна контактність». Як тільки малюк налагодить соціальні контакти, всі проблеми адаптаційного періоду підуть на спад
- соціальні навички. Під пресом стресу дитина змінюється так, що може втратити майже всі засвоєні раніше навички самообслуговування
- адаптуючись до умов організованого колективу малюк раптом «згадує» забуті ним навички, на додачу до них легко засвоює нові
- особливості мови. У деяких малят на фоні стресу змінюється мовлення, дитина не прогресує, а регресує. Це наслідок важкої адаптації
- сон. Спочатку сон відсутній зовсім, у тиху годину маля нагадує «Вануку-встаньку». У міру звикання з’являється не спокійний сон, який навряд чи можна назвати сном
- апетит поганий або відсутній взагалі. Як тільки дитина починає нормально харчуватися, важка адаптація закінчується
- рухова активність. Дитина або дуже загальмована або гіперактивна. Однак деякі педагоги плутають гіперактивність з активністю властивою темпераменту.