Заклад дошкільної освіти (спеціальний дитячий садок) № 7 "Зірочка" Черкаської міської територіальної громади

ЯК ПРАВИЛЬНО БУДУВАТИ БЕСІДУ ПІД ЧАС ТЕРАПІЇ З ПІСКОМ

Будуючи картину з піску, дитина переносить на пісочний “лист” ландшафт внутрішнього світу і “диспозицію” в ньому на даний момент. Розігруючи на піску різноманітні казкові сюжети, маленька людина набуває безцінний досвід символічного вирішення безлічі життєвих ситуацій (адже в справжній казці все закінчується добре!).Цей досвід у вигляді “концентрату” потрапляє в несвідоме (поки глибинний сенс програного на піску може не усвідомлюватись).

Деякий час воно активно асимілює новий матеріал в наявну систему світосприйняття. І настає момент (термін для кожного індивідуальний), коли ми можемо помітити у поведінці дитини певні зміни. Це дивно, але вона починає застосовувати в реальності свій “пісочний” досвід!

Всім дітям дається одна і та ж “казкова” інструкція: “Уяви собі, що ти Чарівник. Він довго подорожував. Він шукав місце, де ще ніхто не жив, де не ступала нога людини. І, нарешті, він прийшов в пустелю. І задумав Чарівник перетворити її в казкову країну і населити її різними істотами … Перетвори пустелю в той світ, який ти захочеш“.

Безумовно, це не єдиний варіант “введення” в пісочну середу. Залежно від наших цілей і віку (маленька дитина, як правило, не потребує інструкцій, коли бачить пісок), інструкції будуть звучати по-різному: “Створи те, що хочеш”, “Створи найбільш яскравий епізод твого сну”, “Створи свою сім’ю і розкажи про неї “та ін. Можна дати додаток до інструкції:” Якщо виявиться, що якісь фігурки зайві, їх можна повернути назад, а якщо чогось не вистачить, можна підійти і взяти те, чого не дістає “ .

Коли дитина закінчує створення казкової країни, ми просимо її розповісти про неї:

– що це за світ, казкова країна,

– які істоти її населяють, який у них характер, що вони вміють, звідки вони прийшли в цю країну (можна докладно розпитати про кожну фігурку),

– в яких взаєминах вони перебувають між собою,

– чи всім істотам добре в цьому світі, в цій країні, якщо ні, то що можна

було б зробити, щоб їм стало краще, що можна змінити

– які події відбуватимуться в цій країні, що будуть герої робити далі?

Останні два питання стимулюють дитину вносити зміни в картину. Фантазувати, проектуючи свої бажання на майбутнє пісочної країни. І тут важливо не просто уявляти, а реально робити, міняти: фігурки легко переставляються, вносяться нові, прибирається те, що більше не потрібно.

Деякі діти нічого не бажають змінювати у своїй картині. Вони кажуть, що їх все влаштовує, їм хочеться залишити все “як є”. Це може бути пов’язано з перенесенням на пісочний лист “картини”, стану внутрішньої стабільності. У цьому випадку дитина бажає “зупинити мить”, повністю прожити свій стан. Тобто дана картина не містить невирішеного внутрішнього конфлікту. Для неї зараз ця пісочна “диспозиція” виражає стан динамічної рівноваги.

Гра продовжується до тих пір, поки герой не потрапить в більш сприятливу ситуацію, або дитина не скаже: “Тепер усім добре”. Це сигнал того, що внутрішнє напруження , яке було на початку гри “опрацьоване” на несвідомо-символічному рівні.

Якщо дитина каже: “Цьому герою дуже погано тут, але нічого зробити не можна”, можна запропонувати їй допомогу: “Ми ж з тобою в казці, а в казковій країні неможливого не буває. Давай підійдемо до чарівної шафи, де живуть фігурки, і подивимося – може, серед них є ті, хто нам допоможе. Буває, що помічники ховаються – їх відразу не помітиш. Але зараз ми будемо з тобою дуже уважні. ”

Якщо і після цього дитина пригнічена, не може знайти собі помічника, – це означає, що проблема глибока і потенційне несвідоме її рішення ще “не дозріло до”. В даному випадку, можна побудувати роботу по “захисту” страждаючої істоти. “Ну що ж, і в казці, і в житті бувають ситуації, коли здається, що допомогти ніхто не може. Давай подумаємо, як наш герой може себе захистити “. Таким чином, ми підсилюємо психологічну стійкість, “включаємо” несвідомі захисні механізми. Можливо, на 3-5 грі дитина вже зможе знайти помічників своєму герою.

Дошкільний вік є сенситивним періодом мовленнєвого розвитку дитини, тому один з провідних напрямів діяльності педагога дитячого садка – формування усного мовлення та навичок мовленнєвого спілкування, що спирається на володіння рідною літературною мовою.

Одним з основних механізмів оволодіння дітьми рідною мовою є наслідування. У дослідженнях основоположників методики розвитку мовлення дітей дошкільного віку Елизавети Тихеєвої та Фелікса Сохіна наголошується, що діти вчаться говорити завдяки слуху та здатності наслідувати. Дошкільники говорять те, що чують, оскільки внутрішні механізми мовлення у дитини утворюються лише під впливом систематично організованого мовлення дорослих. Автор однієї з методик розвитку мовлення дошкільників Муза Алексєєва відзначає, що, наслідуючи дорослих, дитина переймає не лише всі тонкощі вимови, слововживання, побудови фраз, але й ту недосконалість і помилки, які зустрічаються і їхньому мовленні.

Саме тому до мовлення педагога дошкільного закладу сьогодні ставляться високі вимоги, і проблема підвищення культури мовлення розглядається у контексті підвищення якості дошкільної освіти.

Якість мовленнєвого розвитку дошкільників залежить від якості мовлення педагогів і від мовленнєвого середовища, яке останні створюють у дошкільному закладі. Особливу увагу потрібно приділити створенню у дитячому садку розвивального мовленнєвого середовища як чинника розвитку мовлення дітей. Дошкільним працівникам необхідно ставити в обов’язок створювати таке середовище, в якому «мовлення дітей могло б розвиватися правильно і безперешкодно».

У сучасних дослідженнях проблем підвищення культури мовлення педагога виділяють компоненти його професійного мовлення і вимоги до нього. До компонентів професійного мовлення педагога відносяться:

якість мовного оформлення мовлення;

ціннісно-особистісні установки педагога;

комунікативна компетентність;

чіткий відбір інформації для створення вислову;

орієнтація на процес безпосередньої комунікації.

Серед вимог до мовлення педагога дошкільного закладу виділяють:

правильність – відповідність мовлення мовним нормам. Педагогу необхідно знати і виконувати у спілкуванні з дітьми основні норми рідної мови: орфоепічні норми (правила літературної вимови), а також норми утворення і зміни слів;

точність – відповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі. Педагогу слід звернути особливу увагу на семантичний (смисловий) аспект мовлення, що сприяє формуванню у дітей навичок точності слововживання;

логічність – вираження у смислових зв’язках компонентів мовлення і відносин між частинами та компонентами думки. Педагогу слід враховувати, що саме у дошкільному віці закладаються уявлення про структурні компоненти зв’язного вислову, формуються навички використання різних способів внутрішньотекстових зв’язків;

чистота – відсутність у мовленні елементів, невластивих літературній мові. Усунення із активного мовлення нелітературної лексики – одне із завдань мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Тому, зважаючи на те, що у цьому віці провідним механізмом мовленнєвого розвитку є наслідування, педагогу необхідно піклуватися про чисоту власного мовлення: недопустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;

виразність – особливість мовлення, що допомагає захоплювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпереживання. Виразність мовлення педагога є потужним засобом впливу на дитину. Володіння педагогом різними засобами виразності мовлення (інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо) сприяє не лише формуванню довільності виразності мовлення дитини, але й повнішому усвідомленню дитиною змісту мовлення дорослого, формуванню вміння виражати своє ставлення до предмета розмови;

багатство – уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації. Педагогу слід враховувати, що в дошкільному віці формуються основи лексичного запасу дитини, тому багатий лексикон самого педагога сприяє не лише розширенню словарного запасу дитини, але й допомагає сформувати у неї навички точності слововживання, виразності й образності мовлення;

доцільність – вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуації та умовам спілкування. Доцільність мовлення педагога передбачає, насамперед, володіння відчуттям стилю. Урахування специфіки дошкільного віку націлює педагога на формування у дітей культури мовленнєвої поведінки (навичок спілкування, уміння користуватися різними формулами мовленнєвого етикету, орієнтуватися на ситуацію спілкування співбесідника і т.ін.)

До цього переліку необхідно додати і правильне використання педагогом невербальних засобів спілкування, його уміння не лише говорити з дитиною, але й чути її.

Безумовно, знання педагогом дошкільного закладу зазначених вимог, їх дотримування і постійне вдосконалення свого мовлення – це запорука успішності роботи з мовленнєвого розвитку дітей з особливими освітніми потребами у дошкільному закладі.

1. Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.

2. Не існує поганих і хороших емоцій, і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.

3. Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції – це результат тривалого стримування емоцій.

4. Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

5. Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.

6. Не слід у процесі занять з важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.

7. Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.

8. Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.

9. З метою ліквідації негативнтх емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

10. Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар’єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, власної самооцінки.

Запрошуємо Вас дотримуватися таких правил:

1. Своєчасно приводити дитину до дошкільного закладу – з 8.00 до 8.30 та забирати до 18.00.

2. Якщо Ви привели дитину після 8.30, Вам слід дочекатися, коли діти вашої групи повернуться з ранкової гімнастики і передати дитину вихователю. Неприпустимо залишати дитину саму у приймальній кімнаті групи.

3. Приводити дитину в ДНЗ в чистому одязі, у взутті, що відповідає розміру ноги дитини та санітарно-гігієнічним вимогам.

4. Приводити в ДНЗ здорову дитину, повідомляти вихователя про її самопочуття вдома та незвичайні випадки (падіння, ушкодження, скарги на погане самопочуття тощо).

5. Своєчасно повідомляти адміністрацію закладу про хворобу дитини та інші причини її відсутності в ДНЗ за телефоном 64-00-33.

6. Вихователь зобов’язаний щодня оглядати дитину з метою своєчасного виявлення ознак хвороб (сипу, розчосу, загноєння очей і ін.), нездужання (головний біль, хворе горло, слинотеча та ін.), тілесних ушкоджень (синці, подряпини, гулі тощо).

7. Якщо під час ранкового прийому в ДНЗ у дитини виявлено ознаки хвороби, батьки зобов’язані звернутися до лікаря за консультацією або медичною допомогою.

8. Батьки, або особи, що за їх дорученням приводять дитину в дошкільний заклад, мають передати дитину вихователю або тому працівникові ДНЗ, який приймає дітей в цей час. Неприпустимо відправляти дитину до ДНЗ саму, без супроводу дорослого. Увечері при залишенні дітьми дошкільного закладу вихователь зобов’язаний передати дитину батькам або іншій особі, що прийшла за нею за їх дорученням.

9. Батькам варто заздалегідь домовитися з вихователем щодо тих осіб, яким вони доручають забирати дитину з дошкільного закладу. В окремих випадках таке доручення оформляється письмово.

10. Вихователь не має права віддавати дітей з дошкільного закладу неповнолітнім дітям, батькам у нетверезому стані.

11. Вихователь не несе відповідальності за збереження прикрас (сережки, хрестики тощо).

Під час складання правил використано:

Закон України «Про дошкільну освіту».

Положення про дошкільний навчальний заклад.

Інструкція з організації охорони життя і здоров’я дітей в дошкільних закладах.

Сьогодні ми звертаємося до всіх, з єдиним проханням: бережіть себе та продовжуйте вірити в Україну та ЗСУ! Допомагайте тим, що вмієте робити найкраще, що можете робити вже зараз.

Розказуйте правду про нашу величну націю та тисячолітню історію. Якщо вмієте заспокоїти – заспокоюйте своїх близьких, батьків та дітей. Можете готувати смаколики – готуйте та пригостіть свою громаду чи хоробрих воїнів з самооборони. Хочете відволікти дітей – відволікайте своїм педагогічним даром навчати будь-де та за будь-яких умов! Вчіть українській мові, бо мова – це ДНК нації! Бо мова – це безперервний зв’язок поколінь.

Пам’ятаймо, мова – це зброя, і не менш страшна, ніж вогнепальна. Ми здатні на все, адже недарма говорять: «Людина, яка вміє навчати, вміє пристосовуватися до всього!».

Головне пам’ятайте: інколи найбільша допомога нашим ЗСУ – це не заважати і бути у безпеці. З глибоким сумом пишемо ці слова, розуміючи, що важко знайти сьогодні безпечне місце на нашій святій землі, та благаємо від всього нашого всеосвітянського серденька: бережіть себе, бо сьогодні діти всієї України потребують вас як ніколи раніше. Бо саме ви маєте зараз найбільшу місію в історії нашої країни – виховати освідчене покоління людей, які будуть говорити українською та шанувати Україну й ніколи більше не допустять геноцид нашого народу! Народу, який має свою тисячолітню історію, славетних воїнів, унікальну та неповторну культуру й традиції.

Друзі, ми ще ніколи так не пишалися собою та вами, як в ці часи єдності та спільної віри у перемогу! Ми щасливі, що разом, пліч-о-пліч змінюємо нашу країну та спільно йдемо в Європейське майбутнє!

Віримо в Україну! Україна переможе!
Підтримуємо нашу владу та президента!
Слава нашим героям та ЗСУ!

Залишайтеся з нами та будьте здорові!

Якщо в сім’ї дитина з особливими освітніми потребами, то екстрені ситуації й навіть перебування вдома під час воєнного стану вимагає значно більше витримки та психологічного ресурсу. Проте, це стосується будь-якої ситуації, коли є дитина з інвалідністю чи особливими освітніми потребами. Тож до всіх порад щодо підготовки до надзвичайної ситуації потрібно включити ще кілька пунктів. Зокрема, до тривожної валізки, окрім базових речей має додатися низка інших речей. Ось про що потрібно пам’ятати батькам, які виховують дитину з особливими освітніми потребами:

1. Стратегічна аптечка на 3-4 тижні з найбільш необхідними ліками, особливо якщо стан здоров’я вимагає їх регулярного вживання. Якщо ви цього ще не зробили, то варто створити невеличкий стратегічний запас медикаментів, щоб їх вистачило на 3-4 тижні.

2. Спеціальне харчування для дитини, якщо вона має певні особливості харчової поведінки .

3. Засоби гігієни для дітей, які мають труднощі з туалетом: памперси, одноразові пелюшки, засоби від пролежнів та опрілостей.

4. Спеціальне обладнання.

Щодо дітей, які мають розлади аутичного спектру та/або психічні порушення розвитку, тут варто якомога заздалегідь підготуватися до ситуацій, коли будуть чутні вибухи або доведеться спускатися у бомбосховища.

Радимо:

Збудувати халабуду з ковдр і подушок у куті будинку чи квартири, де стіна не є несучою і періодично привчати дитину накриватися та перебувати там по кілька (десятків) хвилин . Якщо буде надзвичайна ситуація, то потрібно сховатися у таке міні-укриття.

Навушники для сенсорно чутливих дітей. Користуйтеся ними і привчайте дитину, якщо цього ще не відбулося.

Зберігати спокій. Діти з розладами аутичного спектру ДУЖЕ сильно реагують на настрій, поведінку, слова батьків. Вони все віддзеркалюють. Тому найважливіше – самим бути спокійними, впевненими, не панікувати і не проявляти ЖОДНИХ надмірних емоцій. Ви маєте бути такими як завжди.

По можливості, дотримуйтесь режиму дня. Рутина – дуже важлива! Коли немає необхідності йти в укриття – готуйте їжу, прибирайте, читайте книжки – робіть все, що ви робите кожного дня.

Зір – погляньте навколо, що вас оточує – називайте предмети чи людей, порахуйте їх; знайдіть предмети одного кольору або форми; назвіть те, що знаходиться поруч і що далеко.

Слух – прислухайтесь, які звуки вас оточують, назвіть їх, які з них поруч і які далеко, які приємні і які не дуже.

Нюх – сконцентруйтесь на ароматах навколо, що вдається відчути, назвіть на що схожі ці запахи.

Смак – якщо маєте цукерку у роті, то який смак у неї, наскільки солодка, які присмаки у неї, або спостерігайте, які відчуття маєте коли п’єте воду.

Дотик – проскануйте своє тіло, ваше положення – стоячи чи сидячи, як стоять ваші ноги, чи відчуваєте опору – порухайте стопами, навіть у взутті, відчуйте тиск на землю, якщо ви сидите – чи зручно вам сидіти, знайдіть прийнятне положення для сідниць. Відчуйте – який одяг на вас, чи тисне десь, чи вільний, яке відчуття від дотику одягу до тіла. Можна зробити кілька легких повільних рухів всім тілом або обійняти себе. Можливе також стискання предметів пальцями – іграшки-антистрес або будь -що невеликого розміру (навіть листок паперу або тканина).

Дихальні техніки, які допомагають зменшити прояв панічної атаки:

(оберіть 1-2, які вам легше запам’ятати та використовувати)

Повільне ритмічне дихання на рахунок «1…..5».

Дихання у ритмі спокійної ходьби ( «1…5» вдих, «1…5» видих).

Дихання з затримкою на висоті вдиху та видиху.

Дихання у долоні «ковшиком» – 2-3 хвилини.

Умовне повільне задування свічки – повільний подовжений видих.

Діафрагмальне повільне дихання.